Невідступна Україна
Росія зможе перемогти Україну, лише якщо українці капітулюють.
Link to English version of this article.
У час підготовки до війни з Росією, найперше і найважливіше, що варто зазначити, це те, що Україну неможливо перемогти, якщо уряд і народ не припинять боротьбу. Вірте чи ні, але українська нація та український народ зараз сильніші, ніж будь-коли раніше в своїй історії. Сотні років репресій царського та комуністичного режиму не могли знищити український народ, мову чи ідентичність. Владімір Путін та сучасна Росія мають відносно набагато меншу силу, ніж їхні попередники для того, щоб знищити Україну. Важливо мати віру, що Україна продовжить існування, незалежно від дій Росії.
Більше того, незалежно від планів та дій українського уряду, український народ та його ідентичність збережуться. Це є свідченням тієї цінності, якої український народ надає власній ідентичності. Незважаючи на те, що протягом десятиліть і століть українські лідери не так добре служили своєму народу, він не здається. Він сподівається на краще майбутнє і прагне до нього.
Цей інформаційний лист починається з наступних припущень. Україна ви́грає війну проти Росії, тому що Україну неможливо перемогти. У наступних інформаційних матеріалах ми запропонуємо ідеї для прискорення перемоги та зменшення витрат війни, щоб запобігти втраті більшої кількості життів та фінансів.
Атакувати плани ворога
Сунь-дзи сказав: «Неперевершена військова стратегія – зруйнувати плани й стратегії супротивника, дещо слабша – атакувати ворожі союзи та сув’язі; ще гірша – нападати на армію ворога, і найгірша – кидатися на укріплені мурами міста». Це і сьогодні хороша порада для розробки стратегії. Створення захисту, коли ворог не може реалізувати свій план, є хорошим стримуючим фактором.
Росія може дуже мало здобути і багато втратити від додаткової невеликої атаки. Вона вже має політичні важелі через окупацію Донбасу та Криму. Тільки великий та успішний напад бліцкригу створить для Путіна значні політичні важелі впливу. Атака, яка налякає уряд України та уряди ЄС і змусить погодитись на його умови контролю та звільнення від санкцій.
Ніколи не здаватися!
Україні необхідно взяти на себе зобов’язання ніколи не припиняти боротьбу, ніколи не здаватися і не погоджуватися на Мінськ-3. Якщо Росія знову загострить війну, воюйте, поки Україна не переможе. Не дозволяйте США чи ЄС тиснути на Україну, щоб та припинила вогонь. Росія не змогла придушити повстання чеченців у 1994-1996 роках: 54 солдати, поліціянтів та представників інших сил безпеки на 1000 людей. У війні 1999-2004 рр. Росії потрібно було 90 співробітників служби безпеки на 1000 людей, щоб підкорити Чечню. Відповідно порівняльний показник в Україні потребуватиме майже двох мільйонів особового складу окупаційних сил на схід від Дніпра. І набагато більше, щоб окупувати та контролювати всю Україну.
Так само, як Росія вчинила проти Наполеона, СРСР та Англія вчинили проти нацистської Німеччини, північно-в'єтнамці – проти США, а американці – проти британців у війні за незалежність, відмовившись здаватися чи змиритися, і таким чином зруйнували плани ворога. Сторонні особи не мали сили чи бажання продовжувати їхню війну. Україна може зробити те саме з Росією. Президент і Верховна Рада повинні проводити таку національну кампанію і часто про неї говорити. Зламати російські плани, підготувавши український народ до невпинної оборони. Додайте до «Слава Україні! Героям Слава!» слова «Ніколи не здавайся! Ми боремося до перемоги!»
«Слава Україні! Героям Слава!» «Ніколи не здавайся! Ми боремося до перемоги!»
Дивлячись з історичної перспективи, загарбники Росії повинні були мати справу з величезною кількістю території, що дозволило російським військам вислизати та продовжувати боротьбу ще на один день. Сьогодні через обмежену кількість російського населення та військового персоналу величезні масиви української землі матимуть такий самий ефект на загарбницьку російську армію. Вони не зможуть окупувати всю землю лише сильними військами. Їм доведеться розділитися на невеликі підрозділи, щоб контролювати землю, або зосередитися на сильніших формуваннях, щоб контролювати ключові місця та маршрути. У випадку останнього варіанту українська армія зможе діяти на незайнятих позиціях і наносити удари по російських військах. Перший варіант означає, що російські сили будуть занадто розкидані, щоб бути ефективними. У будь-якому випадку це означає, що українська армія може розгромити частинами російську армію, якщо буде належним чином підготовленою.
Обмежена кількість піхотних військ російської армії ускладнить повне утримання не більше ніж невеликого охоплення. Українських солдатів слід навчити воювати у невеликих групах, навчаючи оцінювати, коли потрібно боротися за вихід із оточення, дозволяючи обійти себе або втекти та уникнути сил противника. Навіть коли росіяни завершать спробу оточення, їхня потреба просуватися далі незабаром відкриє прогалини, які можна буде використати. Всіх солдатів слід навчити розуміти бойові дії, як десантно-штурмові війська. Іноді трапиться так, що їх роз’єднають і оточать. Проте вони можуть і повинні продовжувати боротьбу з тією самою наполегливістю, яку продемонстрували у 2014 та 2015 роках.
Історично у військовій практиці склалося так, що командир здає увесь свій підрозділ, коли він здається сам. Це не є практичним у сучасних децентралізованих військових системах. Здавати у полон увесь підрозділ повинно стати незаконним розпорядженням українських командувачів. Дозвольте командирам лишень здаватися самим. Натомість, обов’язком кожного солдата повинно бути намагання втекти, якщо він потрапив у полон, та уникнути захоплення, якщо це можливо. Це допоможе солдатам оминути звинувачення у хибній капітуляції, якщо вони продовжать боротьбу після капітуляції свого командира. По-друге, це стосується занепокоєння деяких українських солдатів щодо того, що їхній командир може бути зрадником, який здасть їх росіянам у воєнний час. По-третє, це може мати стримуючий ефект на намір російської армії щодо вторгнення. Зіткнення з армією солдатів уже психологічно підготовлених до бою у невеликих підрозділах, навіть захоплених, є дуже складним.
Ця ж концепція інакше застосовується у флоті. Капітан судна повинен ухвалити рішення за весь екіпаж корабля. Капітан судна не може здавати свій корабель. Кораблі повинні битися, допоки це можливо. Завдати шкоди ворогу якомога більше. Тоді капітан просить військовослужбовців покинути корабель і затоплює його, щоб уникнути захоплення.
Зробіть так, щоб ворог заплатив велику ціну за кожен свій здобуток.
Якою ціною?
Питання для України полягає не в тому, чи можливо перемогти Росію. Справжнє питання – якою ціною. Як неодноразово говорив полковник Глен Грант, «маленька радянська армія не може розбити велику радянську армію». Наразі ні українська армія, ні військові не готові перемогти російську армію. План зупинити російські війська подібними силами одинаково виснажить обидві сторони. Російські сухопутні війська у поєднанні з набагато кращими, порівняно з Україною, повітряними та військово-морськими силами знищать українських військових, варто лише спробувати. Тоді, якщо Україна не проситиме про перемир’я, є ймовірність повільного розгрому російських сил, якщо нова армія буде навчена та оснащена. Увесь цей час Україна страждатиме від безперервних атак, зменшення ресурсів, збільшення боргів і нестиме кілька сотень тисяч чи, можливо, мільйонів жертв. А Росія буде використовувати тактику, яку вона застосовувала у Сирії, щоб підпорядкувати собі Україну.
Рекомендації в цьому інформаційному листі стосуються оновленої української армії та стратегії перемоги над Росією. В основі – військова структура, призначена для ведення маневреної оборонної війни з хорошою обізнаністю про ситуацію та зброєю великого радіусу дії та дистанційного керування. Завдяки такій схемі, Україна зможе запобігти надзвичайно великій кількості втрат. У результаті виживе більше українців, які будуть насолоджуватися миром.